Штукатурні суміші

Для попередньої підготовки поверхні стін і стель до фінальних оздоблювальних робіт - фарбування, обклеювання шпалерами, укладання декоративної плитки - використовують розчини штукатурки і шпаклівки. Виготовляються такі будівельні матеріали у вигляді сухих багатокомпонентних сумішей або готових розчинів. Багато в чому схожі, вони покликані вирішувати різні завдання. Принципова їхня відмінність - в розмірах гранул, що входять до складу суміші та впливають на максимально можливу товщину шару нанесення. Суміші бувають стартові - для попередньої обробки основи, та фінішні - для заключного етапу робіт, спеціальні й універсальні - останні використовують як для оздоблення фасадів будинків, так і всередині будь-яких приміщень, сухих або в неопалюваних, з підвищеною вологістю.

Штукатурка - це крупнозерниста суміш, яка служить для початкового вирівнювання поверхні при наявних значних нерівностях або дефектах. Різновид основи і складу штукатурних розчинів визначає шар нанесення - від 2 до 30 мм, а при його додатковому армуванні сталевими або скловолоконними сітками товщина може становити до 70 мм за одне нанесення. Крім вирівнюючої функції, у штукатурки є ще кілька важливих призначень - наприклад, поліпшення тепло- і гідроізоляційних властивостей поверхонь. Розрізняють штукатурний шар за зовнішнім виглядом: звичайний і декоративний.

Шпаклівка являє собою пастоподібний дрібнофракційний порошковий матеріал для створення максимально можливої ​​рівної і гладкої поверхні. Вона ліквідує дрібні дефекти (пори і відколи) і шорсткості штукатурного покриття перед фарбуванням або обклеюванням шпалер. Матеріал наноситься дуже тонким шаром товщиною до 2-3 мм. Має гарну пластичність, після застигання при незначній усадочній деформації основ не утворює дрібних тріщин. Шпаклівка зазвичай наноситься по шару відповідної грунтовки для надійного зчеплення розчину з підкладкою.

Штукатурні суміші можна розділити за функціональним призначенням на три види:

• Звичайні - служать для попередньої обробки внутрішніх поверхонь приміщень під подальше декоративне тонкошарове покриття або для створення шару із захисною функцією для зовнішніх стін.
• Спеціальні - незамінні як ізоляція і екранізація (тобто для створення шарів зі звукопоглинанням і теплозбереженням, шарів з гідроізоляцією і рентгенозахистом та ін.)
• Декоративні - дизайнери використовують в якості завершального покриття.

Різновиди звичайних штукатурних/шпаклювальних сумішей в залежності від основи складу:

• Цементні, цементно-піщані
• Вапняні, цементно-вапняні
• Гіпсові
• Клейові, масляні, олійно-клейові
• Полімерні
• Силіконові
• Силікатні

Найбільш затребуваними зі звичайних штукатурок є цементно-піщані й вапняні розчини та суміші на основі гіпсу.

Цементні, цементно-піщані суміші - це цемент і крупнозернистий пісок, зазвичай взяті в пропорції 1:4, іноді з незначними добавками вапна для пластичності розчину. Дозволяють ліквідувати значні поверхневі вади. Створюють найміцніше покриття зі значним терміном експлуатації - до декількох десятиліть. Використовуються широко і для внутрішніх робіт, в тому числі в приміщеннях з підвищеною вологістю, і для зовнішніх. Застосовні при великих площах штукатурних робіт, хоча в нанесенні менш зручні через малу пластичності розчину, дають велике додаткове навантаження на фундамент, довго сохнуть, мають погану адгезію до гладкої бетонної основи. Економічно - одні з найвигідніших.

Вапняні, цементно-вапняні склади - це суміш гашеного вапна з річковим піском, узятих зазвичай в пропорції 1:4, з частковим додаванням цементу. Максимально екологічні, еластичні, зручні у використанні, застосовуються всередині приміщення, навіть для дерев'яних основ. Однак мають порівняно низьку міцність.

Гіпсові склади. Вони застосовуються виключно для внутрішніх робіт в сухих приміщеннях з досягнення гладкої та рівної площини ідеально білого кольору, наприклад, по пінобетону, цементу, на стиках гіпсокартону; для проведення декоративних робіт - оздоблення арок і колон. Розчини на гіпсовій основі підтримують постійну вологість в закритому приміщенні. Характеризуються недостатньою вологостійкістю і зниженою міцністю. Для висихання і набору міцності гіпсовій штукатурці потрібно набагато менше часу, ніж цементній. Ця цінна якість поряд з високою еластичністю розчину дозволяє значно прискорити оздоблювальний процес.

Клейові, масляні, олійно-клейові склади - це суміші, що містять 10%-й розчин клею, оліфу, крейду. Наявність оліфи робить шпаклівку досить міцною і зручною в нанесенні на будь-яку основу - гладкий пористий бетон, дерево, шар цементної штукатурки. Застосовні для внутрішніх робіт. Великий відсоток антисептичних компонентів в шпаклівці на основі ПВА блокує утворення цвілі та будь-яких видів грибка. Клейові склади несуть і допоміжну утеплюючу функцію.

Полімерні склади. З урахуванням типу сполучної речовини розрізняють акрилові, латексні, акрилатні й алкідні полімерні склади з низькою паропроникністю, підвищеною термо- і вологостійкістю, міцністю і високою еластичністю. Їх призначення - останній етап обробки в приміщеннях з низьким відсотком вологості. Застосовні в нанесенні для фасадів будинків в районах з дощовим кліматом. Без труднощів використовуються для обробки дерев'яних, бетонних, цементних та інших поверхонь. Даний склад відрізняє досить короткий час застигання після нанесення.

Шпаклівка акрилова практично універсальна (на основі акрилових смол) - на ряду з властивістю вирівнюючого складу має щільну дрібнозернисту фактуру. Висохлу поверхню легко шліфувати наждачною шкіркою (робота проводиться в респіраторі). Після повного висихання відсутні усадка і тріщини. Вирівнюються будь-які види поверхонь. Нанесення суміші допустимо шаром різної товщини, аж до можливої ​​середньої величини стартового шару. Відрізняє стійкість до стирання.

Важливо! Акрилова штукатурка горюча, тому вона непридатна для фасадів, утеплених мінеральною ватою.

Силіконові та силікатні сполуки. В основі - відповідно, силіконові смоли і «рідке» калійне скло, що роблять штукатурку водостійкою, еластичною, з відмінним показником адгезії до практично будь-якої основи. Здатна до швидкого висихання. Покриття мають найтриваліший експлуатаційний термін. Відмінно піддаються миттю, а під дією опадів самоочищаються.

Шари штукатурки і шпаклівки характеризуються відмінностями в часі досягнення остаточного висихання і набору половини міцності: штукатурці для цього знадобиться кілька діб, а шар шпаклівки готовий до подальшого ошкурювання вже через день. Поверхню штукатурки абразивами НЕ шліфують. Істотного прискорення оздоблювальних робіт домагаються застосуванням механізованої вирівнюючої шпаклівки. З її допомогою професіонали обробляють до 400 м2 площі за одну робочу зміну.

Декоративні штукатурки використовують як фінішне оздоблення внутрішніх стін і стель, а також фасадів будівель. За своїм складом вони відрізняються від звичайної штукатурки наявністю наповнювача.

Різновиди внутрішньої декоративної штукатурки:

Рельєфні - зі створенням рельєфного візерунка:

• Структурна - візерунок досягається наявністю мармурової або цегляної крихти, а також слюди, кварцового піску... Типові зразки - штукатурка «Короїд», «Шуба», «Баранчик».
• Фактурна - візерунок виникає при нанесенні штукатурки за особливою технологією з використанням в роботі валика з конкретним малюнком-трафаретом.

Гладкі - візерунок відповідно виходить гладким. Наприклад, декоративна штукатурка «Венеціанська» імітує обробку під мармур.

Декоративна штукатурка - одна з кращих альтернатив паперових шпалер або фарбування. Вона вигідно сумісна з гіпсокартоном, бетоном, цегляною поверхнею, мармуром, дерев'яною і гранітною основою. Поверхня з декоративною штукатуркою відрізняється екологічністю, досить невибаглива в експлуатації, має значну довговічність і високу механічну міцність.

Використання сумішей для штукатурки