Гіпсокартонні системи
Монтаж готових конструкцій в сучасному будівництві все більше витісняє традиційні методи оздоблення. Трудомісткий етап оздоблювальних робіт, що передбачає вирівнювання поверхонь штукатурним способом, зміну інтер'єру спорудженням фальшстін або підвісних стель можна замінити каркасними технологіями із застосуванням ідеально рівного листового матеріалу великої площі - гіпсокартону. Прообраз сучасного гіпсокартону був винайдений ще в XIX столітті в Америці власником паперової фабрики. Тоді у ролі обгортки гіпсової плити використовували 10 шарів паперу. Як будівельний матеріал, значно прискорюючий оздоблювальні роботи, гіпсокартон дуже швидко завоював світовий ринок. У Радянському Союзі він застосовувався ще з середини XX століття.
Основні сфери використання каркасного методу оздоблення із застосуванням гіпсокартону:
- вирівнювання наявних стін та створення фальшстін, перегородок, стійок;
- спорудження багаторівневих підвісних стель з оригінальним точковим освітленням;
- облицювання камінів, печей та їх димоходів, внутрішнє оздоблення саун (вогнестійкий гіпсокартон);
- фасадні роботи з метою вологозахисту та енергозбереження (вологостійкий гіпсокартон);
- маскувальна функція профільного каркаса (приховування труб, електропроводки та іншої комунікації).
Гіпсокартон сьогодні - це ретельно вирівняна плита з подвійної картонної оболонки і затверділого гіпсового розчину з невеликим відсотковим вмістом поверхнево-активних речовин органічного походження, крохмалю та вологи. У стандартному аркуші гіпсокартону знаходиться до 2 літрів води в кристалізованому стані. Це дозволяє зарахувати його до малогорючих матеріалів, так як саме випаровування води при взаємодії з відкритим вогнем протягом від 20 до 55 хвилин зберігає цілісність гіпсокартонної конструкції.
Сам по собі гіпс - матеріал, що активно поглинає вологу, тому звичайний гіпсокартон можна застосовувати лише в сухих приміщеннях, але можливість на стадії виробництва вводити різноманітні добавки в гіпсовий розчин істотно змінює властивості кінцевого матеріалу і значно розширює сферу його застосування. Так виділяють кілька видів гіпсокартону, причому для зручності розпізнавання з різним забарвленням картону і з відповідною абревіатурою:
- ГКЛ (гіпсокартонний лист) - колір сірий - стандартний;
- ГКЛВ - колір світло-зелений - вологостійкий (картон додатково просочений гідрофобними та антисептичними речовинами);
- ГКЛП - колір рожевий - вогнестійкий (за рахунок наявності армуючих склотканих добавок);
- ГКЛВО - комбінований - вологостійкий + вогнестійкий;
- ГВЛ - колір біло-сірий - гіпсоволокнистий лист без оболонки (підвищена міцність забезпечується целюлозно-волокнистим армуванням);
- ГКЛЗ - колір синій - акустичний (додаткову звукоізоляцію забезпечує добавка до гіпсу скловолокна).
Для зручності фіксації листів гіпсокартону до поверхні споруджують каркас, частіше з оцинкованих металевих профілів - виробів з прокатаної холодним методом тонкостінної сталевої стрічки. Вироби без антикорозійного захисту можна використовувати в сухих приміщеннях, вологий режим вимагає застосування оцинкованих профілів або виконаних з алюмінію.
Для монтажу каркасу використовують:
- стійкові (CD, CW) профілі С-подібної форми,
- напрямні (UD, UW) профілі П-подібної форми.
Каркас обрамляється напрямними профілями, а функцію створення основної жорсткості конструкції беруть на себе його стійкові елементи.
Профілі CD і UD використовуються при спорудженні перегородок і облицювання стін. CW і UW - стельові профілі, але частіше вони універсальні. За формою профілі можуть бути прямими і вигнутими, останні застосовні для спорудження арок, фігурних стінових і стельових елементів.
Міцність каркаса забезпечують спеціальні кріплення: з'єднувачі, підвіси, дюбеля і саморізи.
«Сухі» технології оздоблення вдало перевірені часом, істотно скорочують фінансові та фізичні затрати, приваблюють простотою і зручністю застосування.